Ім’я Лесі Українки на театрі російської драми в Києві – одне з головних символічних знущань з нашої стражденної культури

Вважаю, що ім’я Лесі Українки на театрі російської драми в Києві – це одне з головних символічних знущань з нашої стражденної культури.

Крім того, що цей, з дозволу сказати, акт мав тоді, 1941 року, і досі має політичний вимір, він ще й геть вибивається з елементарної логіки. Ну, це все одно, що назвати венерологічну клініку іменем геніального кардіолога. Ну, нібито і лікарня добра, і лікар славний, та все ж щось не те. Жодної радості від цього немає ні венерологічній клініці, ні кардіологу та його нащадкам і колегам.

Чому досі, за майже 30 років, цей кікс історії ніхто навіть не спробував виправити? Всім якось не до того було? Завжди є потрібніші справи?

І не те, щоби я був противником російської драми... Просто Леся Українка – "наше все" і не має стосунку до російської драми. Мабуть, окрім того, що вона її читала.

А от який-небудь російський драматург Сухово-Кобилін має такий стосунок. І це ще, крім усього іншого, гарно би звучало: Київський театр російської драми імені Сухово-Кобиліна.

А ще краще – і це вже без жодної іронії – повернути історичну назву: театр Берґоньє. А тут, як ви розумієте, суцільні плюси. Чи ми боїмося, що актом перейменування ми принизимо Лесю Українку? Якщо справді так, якщо спрацьовує страх "забрати щось у Лесі Українки", то з нами по-справжньому все дуже зле.