Після обміну ударами між США й Іраном почалася деескалація

10 января 2020 г., 22:38:00

1522

Трамп оголосив про посилення санкцій проти Ірану

Дуже ймовірно, що саме електоральні перспективи й іміджевий удар по демократах із їхніми діями щодо імпічменту і змусили Трампа застосувати невластиву йому твердість і жорсткість відносно Ірану й Сулеймані зокрема.

Іранське керівництво за всієї його войовничої риторики є дуже прагматичним. Воно чудово усвідомлює, що ніяких перспектив у військовому зіткненні із США не має. Тільки за бойовими літаками американські ВПС перевершують іранські в 12 разів. І це без авіації на авіаносцях. Не кажучи вже про технічну перевагу й підготовку пілотів. Ще є оперативне з'єднання в Арабській затоці, один залп якого в кілька разів перевершує всю іранську артилерію.

Проте якийсь удар у відповідь мав бути. Це питання психології та ментальності. Однак пройшов він так, щоб усі зберегли обличчя, і ніхто не постраждав. Реакція Трампа є цілком передбачувана. Йому війна не потрібна, тегеранським правителям теж. Всі дещо заспокоїлися, і почалася деескалація.

Є ще один аспект. Наразі Іран залишився фактично без союзників. Туреччина – регіональний суперник і допомагати не буде. Від Катару з військової позицій користі немає, і сподівання на Росію марні. Ослаблення Ірану для Москви по суті вигідне. Усунення другої за впливом людини в іранському керівництві послаблює позиції Тегерана, насамперед у Дамаску, і зміцнює позиції Москви. Під час свого майбутнього візиту до Ізраїлю Володимир Путін може видаватися господарем становища в Сирії.

Повернімося до внутрішньополітичних аспектів в Ірані. Річ у тому, що нинішній президент Роухані тп його так званий ліберальний курс стрімко втрачає підтримку. Із різних причин, але президентові фактично не вдалося виконати жодну зі своїх обіцянок. І навіть ядерна угода фактично провалилася. Не в останню чергу з вини іранського керівництва, яке під її прикриттям продовжувало роботи зі створення ядерної зброї.

Нинішня влада дискредитована корупцією та неефективністю. У цих умовах на перший план висуваються представники військової еліти. Серед них був Сулеймані та нинішній очільник іранського генерального штабу, а в минулому командувач Корпусом вартових ісламської революції (КВІР) генерал-лейтенант Мохаммад Багері.

Сулеймані серйозно розглядали як кандидата від консервативних кіл на найближчих президентських виборах. З урахуванням близькості до рахбару Хаменеї шанси генерала видавалися вельми високими.

Читайте також: Редактор німецького видання "Bild " показав, як в Ірані уламки українського літака згрібають бульдозером

Тепер ситуація кардинально змінилася. У Багері немає суперників серед військових. Тут доречно згадати про його вельми помітний виступ торік восенина загальному конгресі командирів і політичних комісарів КВІР.

По-перше, Багері заявив, що Тегеран не відкриватиме нових точок напруженості або фронтів у регіоні. За його словами, Іран "визнає свою відповідальність за регіональну безпеку і стабільність, граючи ключову роль в цій галузі, і не має наміру продовжувати ворожнечу або приховувати будь-які думки про агресію та війну".

По-друге. Багері заявив, що Іран "намагається сприяти спокою через регіональну співпрацю" і запропонував подолати американські санкції "терпінням і великодушністю".

Тим самим Багері дав зрозуміти, що займає поміркованіші позиції порівняно із Сулеймані. Зауважмо, що начальник генерального штабу користується підтримкою не тільки в Ірані. Професори іранського походження в університеті Нью-Джерсі за підтримки відставних офіцерів КВІР лобіювали кампанію з висунення в президенти генерала Багері.

Треба думати, що його прихильники не тільки не засмучені загибеллю Сулеймані, а потай потирають руки. До того ж інцидент завдав сильного удару по всьому теократичному режимові в Ірані й може стати пусковиком деякої консолідації навколо Багері не тільки військових, але також прихильників нинішнього президента Роухані. Вони залишаються без лідера, а межа між консерваторами й так званими лібералами в іранській політичній системі є досить умовною.

Незважаючи на войовничу риторику Тегерана, війни на Близькому Сході не має буде. Залишається небезпека терористичних актів, але тут аятоли тричі подумають, перш ніж продовжувати dig your heels in – гнути свою лінію протистояння з усім світом.

Інакше можна втратити все.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube

Источник: → Все новости от