Незнаний шедевр нашої літератури

28 декабря 2018 г., 21:45:00

908

Мастрід для кожної культурної людини – Забужко про книгу із листами Лесі Українки

Чому я раніше про нього не чув?! Це скидається на якусь змову або просто ревниве приховування інформації, бо тримати такого письменника в секреті, замовчувати його – гріх проти літератури. Якби не Юрій Винничук, який кілька разів нашіптував мені, що варто почитати Юрія Косача (до речі, небожа Лесі Українки й онука Олени Пчілки), то я б так за його книжку й не взявся. А книжку маємо – кілька років тому її видав Іван Малкович (із ґрунтовними післямовами Марка Роберта Стеха й Ростислава Радишевського). У післямовах роман хвалять, в інтернеті теж можна знайти схвальні рецензії, але це крапля в морі проти того, на що насправді заслуговує "Володарка Понтиди". Бо йдеться про справжній шедевр – поодинокий випадок, коли це слова не є перебільшенням чи компліментом.

Ця опублікована 1987 року книжка мала б бути у всіх шкільних і університетських програмах, не сходити з топових позицій у книгарнях, за нею треба знімати пригодницькі мультфільми для дітей, сентиментальні серіали для пенсіонерів й історичні драми в повному метрі. Але про неї та її автора переважно мовчать. І є на це дві основні причини.

По-перше, Юрій Косач – еміграційний письменник, який більшість свого життя прожив поза Україною (переважно в США). Ну але ж ми вивчаємо і знаємо українських еміграційних письменників, зокрема й значно слабших за автора "Володарки Понтиди". Бо друга причина замовчування Юрія Косача – політична. Маючи складний (дехто навіть каже: настільки екстравагантний, що аж нестерпний) характер, письменник розсварився з українськими колами на еміграції, а злидні штовхнули його на співпрацю з радянськими спецслужбами. І став Юрій Косач редактором просовєтського українськомовного часопису в США, мав можливість відвідувати УРСР і публікувати на своїй батьківщині твори (щоправда, в скороченому й цензурованому варіанті). Таку колаборацію йому досі не можуть вибачити.

Читайте також: Сага, за якою можна знімати пригодницький серіал про життя українських піонерів у Канаді

А варто, бо без огляду на політичні погляди й дії Косача, письменником він залишається першорядним. Це літератор світового рівня, якого не соромно б перекладати та пропагувати іншими мовами. А своєю рідною мовою Косач володів так, що хочеться з його роману цілі абзаци виписувати. Це абсолютний віртуоз української мови, бездоганний стиліст, а ще й добрий історичний хронік і белетрист, який умів так хвацько закрутити сюжет, що роман на 500 сторінок просто "ковтаєш".

Багато можна про Косача писати, але краще візьміть і почитайте його книжку. Тоді зрозумієте, чому літературне гран-прі за свій читацький 2018 рік я віддаю цьому письменникові. А прочитавши, поставите собі закономірне питання: може, варто казати, що це не Косач – родич Українки й Пчілки, а Українка й Пчілка – родички неперевершеного Косача?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram

Источник: → Все новости от