Лукашенко підтвердить звання "останнього диктатора Європи"?

У Білорусі тривають масові акції протесту, викликані відмовою виборчої комісії реєструвати представників опозиції кандидатами на посаду президента. Але жодні протести не можуть змусити Олександра Лукашенка дозволити своїм підлеглим зареєструвати опозиційних кандидатів.

Така природа білоруського автократичного режиму – все тримається на фізичному страху перед «бацькой». Діє патріархальний принцип: як батько скаже, так і має бути. Відтак, якщо Лукашенко дасть слабину і піде на певні поступки, він просто перестане бути «бацькою». А, значить, усе зазнає краху, і, перш за все, розвалиться репресивна машина, на якій тримається режим Лукашенка.

Можна не сумніватися, що протести в Білорусі триватимуть. Вони вже зараз набули неочікувано великого розмаху, особливо це стосується спроб фізичного спротиву білорусів силовикам. Утім, в такий спосіб можна висловити свій протест і незгоду, але неможливо змусити Лукашенка піти на поступки.

Звісно, якщо протести будуть набирати обертів, вони можуть стати настільки масовими, що протестувальникам стане неможливо фізично чинити опір – їх буде набагато більше, ніж силовиків. У такому випадку Лукашенко буде змушений піти, хоча навіть тоді він все одно не визнає своєї неправоти і не зареєструє опозиційних кандидатів.

Тому поки що складається враження, що Олександр Лукашенко закріпить за собою звання «останнього диктатора Європи». Останнього чи передостаннього... Адже Лукашенко вже якось жартував, що після російської агресії проти України він є не останнім диктатором, а передостаннім, бо останнім є Путін. Питання – хто кого переживе…

В будь-якому разі, нинішні протести в Білорусі послаблять Лукашенка. І, оскільки головним опонентом «бацьки» на зовнішньополітичній арені є Кремль, який хоче поглинути Білорусь і поживитися суб’єктністю Білорусі для легітимації продовження влади Путіна, основним вигодонабувачем послаблення Лукашенка буде російська влада, Путін.

На превеликий жаль, білоруська демократична опозиція поки що не вселяє надії на те, що вона може мати більший вплив на Білорусь, ніж режим Путіна – і інформаційно, і фінансово, і з точки зору суспільної підтримки. А найголовнішою її проблемою є відсутність єдиного лідера, на якого можна було б зробити ставку.

Крім того, важливим є засилля російської агентури серед білоруських силовиків. Навіть Лукашенко намагається проводити чистки, але все це безнадійно, тому що сама природа режиму Лукашенка є проросійською. Тож російські впливи в Білорусі будуть неминуче, і вони будуть домінувати, допоки Білорусь не змінить свою інформаційно-ідеологічну рамку.

І хоча деякі експерти висловлюють думку, що завдяки протестам Лукашенку не вдасться уникнути другого туру президентських виборів, уся попередня електоральна історія Білорусі говорить, що єдині демократичні вибори там були на початку незалежності – на початку 90-х років. А потім, за президентства Лукашенка, була лише імітація виборчої процедури, а не конкурентні змагання. Тому уявити зараз можливість другого туру дуже складно. Як Лукашенко захоче, так голоси і порахують. Наразі складно уявити собі, щоб Лукашенко не переміг вже в першому турі, бо це означало б психологічну слабкість режиму Лукашенка – мовляв, «бацька» програв, він слабкий, і його можна в другому турі «добити». Психологічно Лукашенко не може допустити такого. Тому другий тур неможливий. Навіть якщо бюлетенів не буде, то протоколи – будуть.