Олещук: Закономірний фінал. Після того, як електоральні перспективи "Голосу" втрачені, Лідер в чергове йде. Кудись

Що ж. Вакарчук залишає Раду, а "Голос" - перелік перспективних політичних сил, які мають майбутнє. Саме "лідер, що співає" і послужив не так давно "тараном", аби привести усю цю веселу кампанію у Раду. Однак в чергове він не витримав тягаря політичної відповідальності, і, обвинувативши усіх довкола, знову пішов.

Начебто - не з політики, а лише з депутатсва, однак це не може нікого вводити в оману. Навряд чи знайдеться багато виборців, які тепер йому повірять. Бо де гарантії, що після обрання на новий пост він знову не "розочарується" у всьому?

Проект "Голос" на перших етапах був цікавим. Своєрідний "третій шлях". Альтернатива як Зеленському, так і Порошенку. Точніше, не стільки альтернатива, скільки пропозиція проєвропейського вибору, не затьмареного "старими обличчями".

Після обрання до парламенту "Голос" мав декілька альтернатив:

1. Бути партнером "Слуги народу", слугуючи одночасно генератором політичних пропозицій.

2. Консолдіуватися з Порошенком у "єдиній опозиції".

3. Претендувати на опозиційну окремішність.

Вони начебто обрали третій шлях, але на практиці це вилилося у позиції "постійно утримуємося", що позначилося на рівні підтримки, який незмінно падав. Повторюючи те саме, що команда Порошенка, але менш виразно та різко, вони просто почали "передавати" частину електорату ЄС. Інша ж частина електорату просто почала розчаровуватися у політиці.
І от - закономірний фінал. Після того, як електоральні перспективи втрачені, Лідер в чергове йде. Кудись.

Насправді нічого доброго тут немає, оскільки це залишає у парламенті альтернативу лише у вигляді СН Зеленського, та персоналізованих партій трьох шляхів з минулого: ЄС Порошенка, ОПЗЖ Бойка та Батьківщина Тимошенко. "Нова європейська альтернатива" самоліквідувалася.